Online

Машини часу

Машини часу

0
0
1
165
941
ASR
7
2
1104
14.0

Normal
0

false
false
false

EN-US
JA
X-NONE

/* Style Definitions */
table.MsoNormalTable
{mso-style-name:»Table Normal»;
mso-tstyle-rowband-size:0;
mso-tstyle-colband-size:0;
mso-style-noshow:yes;
mso-style-priority:99;
mso-style-parent:»»;
mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt;
mso-para-margin:0cm;
mso-para-margin-bottom:.0001pt;
mso-pagination:widow-orphan;
font-size:12.0pt;
font-family:Cambria;
mso-ascii-font-family:Cambria;
mso-ascii-theme-font:minor-latin;
mso-hansi-font-family:Cambria;
mso-hansi-theme-font:minor-latin;}


Слухаючись дружніх порад, використовую свій лікарняний для мовчання, рефлексій,
читання. Діти щедро діляться своєю полицею. За Діккенсом пішов Стівенсон. 
Як
воно, повернутися знову на Острів скарбів? А ще перечитати «Чорну стрілу»,
думаючи про наших корупціонерів у владі, про чорну мітку і чорну стрілу для
них. 
Я згадав, як читав «Чорну стрілу» уривками під час гостювань у домі
кузини. Щоб дістати до полиці, треба було ставати на стіл. Довго читати не
давали, було багато інших цікавостей. А потім сестрички раптом не стало,
ще маловідоме онкозахворювання обірвало нашу дружбу. 
Давно це було. Але я
пам’ятаю тебе, Ірусю. І пам’ятаю твій останній День народження. Ти трохи сумно
посміхалася: «Бачиш, яка я страшна». На столі красувався твій незабутній
Наполеон. 
Через кілька днів ми знов зустрілися, але ти вже мовчала. Понаїхали
якісь зайві люди, метушилися, гомоніли. 
Ти була вже далеко (хоча я з кожним
днем все ближче). Переповнена хата без тебе була страшенно пустою. Лише книжки
з полиці дивилися твоїми очима, але на них не зважали. 
Думаю, що після мене
ніхто їх більше не відкривав