0
0
1
165
941
ASR
7
2
1104
14.0
Normal
0
false
false
false
EN-US
JA
X-NONE
/* Style Definitions */
table.MsoNormalTable
{mso-style-name:»Table Normal»;
mso-tstyle-rowband-size:0;
mso-tstyle-colband-size:0;
mso-style-noshow:yes;
mso-style-priority:99;
mso-style-parent:»»;
mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt;
mso-para-margin:0cm;
mso-para-margin-bottom:.0001pt;
mso-pagination:widow-orphan;
font-size:12.0pt;
font-family:Cambria;
mso-ascii-font-family:Cambria;
mso-ascii-theme-font:minor-latin;
mso-hansi-font-family:Cambria;
mso-hansi-theme-font:minor-latin;}
Слухаючись дружніх порад, використовую свій лікарняний для мовчання, рефлексій,
читання. Діти щедро діляться своєю полицею. За Діккенсом пішов Стівенсон.
Як
воно, повернутися знову на Острів скарбів? А ще перечитати «Чорну стрілу»,
думаючи про наших корупціонерів у владі, про чорну мітку і чорну стрілу для
них.
воно, повернутися знову на Острів скарбів? А ще перечитати «Чорну стрілу»,
думаючи про наших корупціонерів у владі, про чорну мітку і чорну стрілу для
них.
Я згадав, як читав «Чорну стрілу» уривками під час гостювань у домі
кузини. Щоб дістати до полиці, треба було ставати на стіл. Довго читати не
давали, було багато інших цікавостей. А потім сестрички раптом не стало,
ще маловідоме онкозахворювання обірвало нашу дружбу.
кузини. Щоб дістати до полиці, треба було ставати на стіл. Довго читати не
давали, було багато інших цікавостей. А потім сестрички раптом не стало,
ще маловідоме онкозахворювання обірвало нашу дружбу.
Давно це було. Але я
пам’ятаю тебе, Ірусю. І пам’ятаю твій останній День народження. Ти трохи сумно
посміхалася: «Бачиш, яка я страшна». На столі красувався твій незабутній
Наполеон.
пам’ятаю тебе, Ірусю. І пам’ятаю твій останній День народження. Ти трохи сумно
посміхалася: «Бачиш, яка я страшна». На столі красувався твій незабутній
Наполеон.
Через кілька днів ми знов зустрілися, але ти вже мовчала. Понаїхали
якісь зайві люди, метушилися, гомоніли.
якісь зайві люди, метушилися, гомоніли.
Ти була вже далеко (хоча я з кожним
днем все ближче). Переповнена хата без тебе була страшенно пустою. Лише книжки
з полиці дивилися твоїми очима, але на них не зважали.
днем все ближче). Переповнена хата без тебе була страшенно пустою. Лише книжки
з полиці дивилися твоїми очима, але на них не зважали.
Думаю, що після мене
ніхто їх більше не відкривав
ніхто їх більше не відкривав
