Online

Archives › Статьи

Ukrainian Evangelical Community in the USA: Carrying out Holistic Mission, Establishing International Partnerships, Seeking Inter-Christian Unity

Ukrainian Evangelical Community in the USA: Carrying out Holistic Mission, Establishing International Partnerships, Seeking Inter-Christian Unity



“Ukrainian Historical Encounters Series” 
Special Event: 

Celebrating the 125th Anniversary of the Organized Ukrainian American Community 

September 21 2019/New York NY
Forum Venue: Princeton Club of New York

Today we celebrate our freedom, freedom to be different in terms of ethnicity, culture, religion. And for us as Ukrainian-American Evangelicals religious freedom seems to be the cornerstone of all other freedoms and rights. We are minority without illusions or ambitions to change this status. But we want to be influential minority and fulfill our specific mission.  
The combination of these words “Ukrainian-American Evangelicals” is rather complicated. Ukrainian evangelical community integrates well into American life, accepts and respects spiritual and political culture of their new homeland, and at the same time  doesn’t forget about Ukraine. I must say that the key word for evangelical Christians is not culture but mission. We define ourselves in terms of mission, not culture or ethnicity. Without denying our ethnic identity we are focusing on our mission. In this way we recognize our responsibility before God and people to fulfil our Christian mission and through it – fulfil the moral and historical duty to the people that share our land, blood, language and faith. 
I represent the evangelical community here in three ways: as a preacher of a Ukrainian Baptist Church, as international director of Mission Eurasia, and as a theologian and professor.
Already, this list contains something typical for us as evangelical believers. We profess the principles of holistic mission of the church in the world – when preaching the Gospel, church pastoral care, diaconal ministry and Christian education complement each other.
Ukrainian churches used to focus on the first point. They preached Gospel of personal salvation without engaging public sphere. Revolution of Dignity brought a lot of changes. Churches got rid of their self-focus, self-absorption in their own world and acquired  a new impulse, new understanding of their mission in ministry in their distant homeland. Mission Eurasia that I work for, sent hundreds of containers with clothes and food, most of which were collected by local church communities and delivered by young volunteers from evangelical Churches. 
But we understand it now that it’s only part of a bigger holistic mission. We can distribute millions of food packages but sooner or later we’ll have to ask ourselves a question, why did this all happen and how can it be ended? It’s essential here to raise Christian awareness. During the Revolution of Dignity we distributed over half a million of copies of Scripture and other Christian literature. But not everyone can read, understand or implement these sacred texts. We need to provide training programs for a widest possible range of people so that Christian values and principles, and overall understanding of Christian worldview would become an asset of our entire nation. Of course, we have to teach how to be a patriot, but first of all we have to learn and teach what does it mean to be a good Christian.
The same applies to humanitarian aid. Not only do we need to distribute aid, but integrate these people into communities. Not only do we need to extend a hand of help but a hand of fellowship. First of all, to children, teenagers, and young generation. I have just returned from Eastern Ukraine and can say that our most successful projects are children’s clubs. These are communities where they help each other and grow together.
We need to have more projects that bring people together. When we show compassion, solidarity and cultural engagement through these projects, old traumas and divisions will be healed. First Ukrainian evangelical Christians in the US opposed traditional religions, especially Orthodox. They still remembered the persecutions that they suffered in Ukraine from the imperial church of MP. But they – Ukrainian evangelical Christians – had more fellowship and understanding with the churches that were independent from Moscow. I remember when during Ukrainian prayer breakfast in Washington a leader of Ukrainian Baptists called the head of the UOC KP “Our Patriarch.” By the way, this prayer breakfast is a wonderful platform for meeting people, being in a fellowship and praying together. A new community springs up there – a community that is united in their Christian care for Ukraine. Every year we help honorable delegates from Ukraine and diaspora to participate in the Presidential breakfast in Washington. Part of this program is the Ukrainian prayer breakfast. All our guests say that the Ukrainian prayer breakfast is more interesting than the presidential one.
As for “our” “patriarch.” Back then, in the period after Maidan, we all thought that all Ukrainian Christians are brothers and sisters. We thought we entered a new phase in the relationship of protestants with the Orthodox Church and Ukrainian Greek Catholic Church. We still live with that sentiment. At the same time, we have become more careful in our attempts to draw closer. As you know, the relations between Ukrainian churches have entered a new phase that can be conditionally called “after Tomos.” This is the time when many things have been revealed, including unhealthy ambitions of well-known church leaders. But at the same time, new possibilities of closer ties between churches and their joined ministry to our people open up.
Our churches are called evangelical. And this expresses our main value – we don’t want to only believe but also live according to the gospel. If each church tradition can set an example of living faith and faithfulness to the gospel we will be closer to each other and will be able to serve our people better. We believe that only when we turn to the gospel, its truths and values, our nation will truly be free and unified.
Yes, we build international partnerships and try to serve our country with a wide range of resources, but above all, we remain faithful to our Christian mission. Church should be the heart of public life for Ukrainians and the gospel should be the heart of personal life.
Alas, but I don’t believe in merely political ways of resolving the military conflict in the east of Ukraine. In spring of 2015 a Ukrainian politician called me and said, “Michael, we need to call for international protestant diplomacy. Something needs to be done. It smells like disaster.” And we called for diplomacy and gathered not only politicians but primarily leaders of public opinion, intellectuals, and moral leaders in London, Istanbul, Kyiv, and Washington. And all of them told us the same thing, that confrontation lines lie in religious breaches; that it will be very hard to heal the wounds of conflict in Eastern Ukraine because this region is nominally religious and people don’t truly know the Gospel and its values. And then we used local protestant and Orthodox churches to get help to people and make churches the centers of help and hope. All of that caused such hatred of MP that a number of local protestant leaders were tortured to death and their churches lost their premises and all other possessions. For example, combat units from Russia are placed at the campus of Donetsk Christian University. They set up cells for prisoners-of-war in the basement of the dormitories. And they destroyed the university collection of English books on theology as incompatible with “Russian world” and its Orthodoxy.
Thinking about all this I think not as much about our enemies but rather about spiritual state of our people. It would be hard to help people who lost their faith. If our people stop reading the Bible and forget how to pray, all other traditions will lose meaning and their spiritual foundation.
Along with this, our churches are quite conservative and respectful of traditions. This is our positive distinction from most modern Western protestant movements. We are characterized by the fear of God, awe and reverence before God, deep commitment to the mission of God in the world and His Holy Church. I think that this brings all Ukrainian denominations closer and makes them stand out amid others. I so wish this would be kept and passed on to our nation as a beautiful heritage. I wish that our long-suffering people would not merely receive some help from church but a good pastoral admonition; that they would not merely live on bread alone but on God’s Word; that they would not merely receive from Church but would go to church; that they would not merely remember about God at times of need but would make faith and church as the center of their life – both personal and public. Ukrainian diaspora, as well as Ukraine, lives its Christian faith, its Christian mutual support and its Christian unity. And in all of this evangelical Christians have a special mission – and that is to keep the gospel as the core of our faith, teach it to simple people and demonstrate it in deed, through charity and enlightenment. In comparison with Orthodox and Greek Catholic traditions, we are not as rich in history and culture but we know and keep the living Gospel, we remember and value our special mission. And we are happy to use this precious gift to serve God and our nation.

ПІСЛЯ ТОМОСУ ВЧІМОСЯ ЖИТИ РАЗОМ

ПІСЛЯ ТОМОСУ ВЧІМОСЯ ЖИТИ РАЗОМ
РІСУ
Після Томосу Україна вчиться жити в нових умовах — коли проблему канонічності начебто усунуто, але суспільство і церква не стали менш розділеними. І виникає питання: як жити в умовах непереборного поділу, в умовах складного різноманіття?
Для багатьох православних виявилося сюрпризом, що Православна Церква не одна і не буде одна. Те, що для таких православних уявлялося проблемою, яку потрібно вирішити, насправді виявилося незаперечною реальністю, яку потрібно прийняти. Навіть за канонічної ПЦУ не всі православні християни погодяться бути разом, в одній структурі. І це їх право — бути окремо.
Різноманітність в православ’ї — лише частина ширшої і ще більш строкатою картини релігійного життя.
Нагадаю, що Україна не є православною країною. У сучасному світі не можна називати країни і народи «християнськими», а тим більше звужувати цю християнську ідентичність до однієї з багатьох традицій.
Тому ПЦУ не стала і не стане подією, значущою для всіх. Якщо тільки всі інші релігійні конфесії не отримають явні переваги від нової ситуації.
Набуття Томосу само по собі є внутрішньоцерковною подією і значення цієї події для багатоконфесійного українського суспільства залишається малозрозумілим. Очевидно, що воно не зводиться до протистояння з Росією і російською імперською Церквою. Воно змінює докорінно структуру релігійного життя та сформованого балансу стримувань і противаг, закладає потенційні ризики і водночас відкриває нові можливості для мирного релігійного різноманіття України.
Що змінюється крім відокремлення від Росії — на це питання ще належить відповісти. Очевидно, що з Томосом відкриваються нові можливості для консолідації українського Православ’я та українського християнства в цілому. Але використовувати ці можливості поки не вдається. Та й не зовсім ясно, чи збираються їх використовувати. Тим часом в християнському світі виникли нові поділи.
Хочу накреслити дві лінії, за якими вже виникла певна напруга.
По-перше, це непорозуміння між ПЦУ і УГКЦ. Поки що напруга локалізована навколо храму Святої Софії, але вона може проявитися і в інших місцях і формах.
Ось свіжа заява глави УГКЦ:
«У разі відкриття для богослужінь найдавнішого храму України — собору Святої Софії в Києві — жодна церква не має отримати на це ексклюзивне право. Свята Софія є нашим материнським кафедральним храмом. І це було своєрідним відкриттям для українського суспільства, що УГКЦ також має відношення до Софії Київської. Оскільки храм Святої Софії у Києві є материнським храмом для усіх гілок українського християнства, усіх дітей Київської Церкви Володимирового Хрещення. Ексклюзивне посідання цього храму лише однією частиною колись єдиної, а нині поділеної київської Церкви є недоречним і навіть небезпечним. Тобто ми не проти того, щоб цей храм був відкритим для богослужінь. Але ми за те, щоб українське суспільство усвідомлювало, що він є святинею усього народу. Я б хотів згадати про статус-кво, який існує у храмі Гробу Господнього в Єрусалимі. Це місце святе для всіх християн. І сьогодні є алгоритм, щоб забезпечити доступ до нього всіх. Його ніхто не може ексклюзивно посідати – ні католицька, ні православна, ні вірменська сторона, ні коптська. Але храм є відкритим для всіх. Я думаю, що цей приклад Єрусалима є дуже важливий для Києва, який називають Другим Єрусалимом”.
По-друге, протестантські спільноти, вітаючи в цілому здобуття Томосу, висловлюють своє занепокоєння можливим перерозподілом релігійної карти.
У 2018 році євангельські протестанти влаштували свій «Собор». Про початок об’єднання релігійних та громадських організацій у “Всеукраїнський Собор” з метою консолідації християнської спільноти України було оголошено під час масштабного святкування Дня подяки у вересні 2018 року на Хрещатику в Києві. Ініціаторами створення “Всеукраїнського Собору” стали релігійні організації, відомі релігійні та громадські діячі. Координатором обрано Олександра Турчинова.
У День Соборності 22 січня 2019 року Міністерство юстиції України зареєструвало громадську спілку «Всеукраїнський Собор». Це є результатом спільного рішення християн об’єднати зусилля для збереження та поширення біблійних цінностей у суспільстві.
Очевидно, що Томос і відповідна реструктуризація всередині православного світу викликають більш масштабні зміни в українському суспільстві і навіть за його межами. Інші християнські конфесії України захищатимуть свої права і свободи, виступаючи з власними громадськими ініціативами, претендуючи на своє особливе місце в загальній історії українського християнства. У довгостроковій перспективі виграє той, хто зможе запропонувати найбільш загальне, широке і об’єднуюче бачення історії і майбутнього.
Результати останніх парламентських і президентських виборів в Україні говорять про зростаючий запиті на гранично широкі об’єднуючі проекти, як би нас не дратував їх цинічний популізм і наївний утопізм. Де в усьому цей Церква? Чи залишиться вона з меншістю, для яких головне — «Армія. Віра. Мова»? Або спробує запропонувати більш інклюзивне бачення для більшості? І чи зможе вона запропонувати щось об’єднуюче для суспільства, якщо не покаже успіх в міжцерковному об’єднанні і примиренні?
І тут важливо зрозуміти одну просту річ: в претензіях на об’єднуючу роль потрібно залишатися скромними. Зараз не час вимагати «патріархат» і почесніше місце у диптиху. Не час на тлі конфлікту втішатися панегіриками про велич і унікальність українського християнства. Не час переймати риторику «Третього Риму».
Не можна примирити і об’єднати українське суспільство в ізоляції від світового християнства і в невиправдано високих претензії на винятковість.
Слава Богу, що Україна не отримала патріархат. Буде більше шансів спокійно і скромно інтегруватися в світове православ’я. І зовсім непогано, що роль Константинополя виявилася настільки важливою — при нашій незрілості нам просто необхідна батьківська турбота Церкви-матері. Справжні Собори — ще попереду, і для православних, і для греко-католиків, і для протестантів. Томос — лише початок великого шляху, на якому Церква у взаємодії з громадянським суспільством і світовим християнством знаходить свою зрілість і право на духовне лідерство.

Делом правды будет мир

Делом правды будет мир

Мы все хотим мира, спокойствия и безопасности. Но чем больше говорим об этом, тем ближе «пагуба». 
По словам апостола Павла, «Когда люди будут говорить: «Всюду мир и безопасность!» — тогда и нагрянет на них гибель, как внезапно начинаются схватки у роженицы, и не спастись им бегством!» (1-е Фессалоникийцам 5:3)
В то же время мир, спокойствие и безопасность – не просто человеческое желание, но и Божье обещание. Все это будет, но не на наших условиях. 
Пророк Исаия говорит, что «делом правды будет мир, и плодом правосудия — спокойствие и безопасность вовеки» (Ис. 32:17).
Т.е. мир придет не раньше, чем люди обратятся к правде. А спокойствие и безопасность не возможны, пока не будет восстановлена справедливость.
Пророческий взгляд видит мессианское будущее, когда «Царь будет царствовать по правде»; когда правда будет для всех столь очевидной и любимой, что даже  «сердце легкомысленных будет уметь рассуждать; и косноязычные будут говорить ясно»; когда невежество и коварство будут раскрыты и выставлены на обозрение. 
Но прежде, чем придет это будущее, должно прийти прозрение и покаяние. 
Беспечные и беззаботные должны ужаснуться, прозреть и послушать глас Божьего пророка, потому что грядут тяжелые времена – не будет урожая в поле и веселья в городе, все заростет и одичает. 
И нельзя будет ничем помочь, «Доколе не излиется на нас Дух свыше, и пустыня не сделается садом, а сад не будут считать лесом. Тогда суд водворится в этой пустыне, и правосудие будет пребывать на плодоносном поле. И делом правды будет мир, и плодом правосудия — спокойствие и безопасность вовеки». 
Вот Божий план миротворчества – когда наши сокрушенные и смиренные сердца обращаются к Нему, Он изливает Свой Дух, наполняет жизнью разрушенные городы и брошенные поля. 
Хочешь мира? Поклонись и служи Царю правды. Вне Его Царства нет ни мира, ни покоя, ни безопасности. 

После Томоса учимся жить вместе

После Томоса учимся жить вместе

После Томоса Украина учится жить в новых условиях – когда каноническая проблема вроде устранена, но общество и церковь не стали менее разделенными.
И возникает вопрос: как жить в условиях неустранимого разделения, в условиях сложного многообразия?
Для многих православных оказалось сюрпризом, что православная церковь не одна и не будет одна. То, что таких православных представлялось проблемой, которую нужно решить, на самом деле оказалось неоспоримой реальностью, которую нужно принять. Даже при канонической ПЦУ не все православные христиане согласятся быть вместе, в одной структуре. И это их право – быть отдельно. 
Разнообразие в православии – лишь часть более широкой и еще более пестрой картины религиозной жизни. 
Напомню, что Украина не является православной страной. В современном мире нельзя называть страны и народы «христианскими», а тем более сужать эту христианскую идентичность к одной из многих традиций.
Поэтому ПЦУ не может быть событием, значимым для всех. Если только все прочие религиозные конфессии не получат явные преимущества от новой ситуации.
Обретение Томоса само по себе является внутрицерковным событием и его значение для многоконфессионального украинского общества малопонятно. Очевидно, что оно не сводится к противостоянию с Россией и российской имперской церковью. Оно меняет в корне структуру религиозной жизни и сложившийся баланс сдерживаний и противовесов, закладывая потенциальные риски и открывает новые возможности для мирного религиозного многообразия Украины.
Что меняется помимо обособления от России – на этот вопрос еще предстоит ответить. Очевидно, что с Томосом открываются новые возможности для консолидации украинского Православия и украинского христианства в целом. Но использовать эти возможности пока не удается. Да и не совсем ясно, собираются ли их использовать. Тем временем в христианском мире возникли новые деления. 
Здесь что хочу ответить две линии, по которым уже возникло определенное напряжение.
Во-первых, это недопонимание между ПЦУ и УГКЦ. Пока что напряжение локализовано вокруг храма Святой Софии, но оно может проявиться и в других местах и формах. 
«У разі відкриття для богослужінь найдавнішого храму України — собору Святої Софії в Києві — жодна церква не має отримати на це ексклюзивне право. Свята Софія є нашим материнським кафедральним храмом. І це було своєрідним відкриттям для українського суспільства, що УГКЦ також має відношення до Софії Київської. Оскільки храм Святої Софії у Києві є материнським храмом для усіх гілок українського християнства, усіх дітей Київської Церкви Володимирового Хрещення. Ексклюзивне посідання цього храму лише однією частиною колись єдиної, а нині поділеної київської Церкви є недоречним і навіть небезпечним. Тобто ми не проти того, щоб цей храм був відкритим для богослужінь. Але ми за те, щоб українське суспільство усвідомлювало, що він є святинею усього народу.Я б хотів згадати про статус-кво, який існує у храмі Гробу Господнього в Єрусалимі. Це місце святе для всіх християн. І сьогодні є алгоритм, щоб забезпечити доступ до нього всіх. Його ніхто не може ексклюзивно посідати – ні католицька, ні православна, ні вірменська сторона, ні коптська. Але храм є відкритим для всіх. Я думаю, що цей приклад Єрусалима є дуже важливий для Києва, який називають Другим Єрусалимом”.
Во-вторых, протестансткие сообщества, приветствуя в целом обретение Томоса, выражают свое обеспокоенность возможным переделом религиозной карты. В 2018 году евангельские протестанты устроили свой «Собор».
Очевидно, что Томос и реструктуризация внутри православного мира вызывают более масштабные изменения в украинском обществе и даже за его пределами. И другие христианские конфессии Украины будут защищать свои права и свободы, выступать с собственными общественными инициативами, претендуя на свое особое место в общей истории украинского христианства. В долгосрочной перспективе выиграет тот, кто сможет предложить наиболее общее, широкое и объединяющее видение истории и будущего.
Результаты последних парламентских и президентских выборов в Украине говорят о растущем запросе на предельно широкие объединяющие проекты, как бы нас не раздражал их циничные популизм и наивный утопизм. Где во всем этот Церковь? Останется ли она с меньшинством, для которых главное – «Армія. Мова. Віра»? Или попытается предложить более инклюзивное видение для большинства? И сможет ли она предложить что-то объединяющее для общества, если не покажет успех в межцерковном объединении и примирении? 
И здесь важно понять одну простую вещь: в претензиях на объединяющую роль нужно оставаться скромными. Не время говорить о патриархате, месте в диптихе и величии украинского христианства. Не время перенимать риторику Третьего Рима и спекулировать концепциями Второго Иерусалима и проч. 
Нельзя примирить и объединить украинское общество в изоляции от мирового христианства и в неоправданно высоких претензиях на исключительность.
Слава Богу, что Украина не получила патриархат. Будет больше шансов спокойно и скромно интегрироваться в мировое православие. И вовсе неплохо, что роль Константинополя оказалась столь важной – при нашей незрелости нам просто необходима отеческая забота Церкви-матери. 
Настоящие Соборы – еще впереди, и для православных, и для протестантов. Томос – лишь начало большого пути, на котором Церковь во взаимодействии с гражданским обществом и мировым православием обретает свою зрелость и право на духовное лидерство. 

Это Он послал беду

Это Он послал беду

Когда приходит беда, мы думаем о том, как от нее избавиться. Мы думает о том, как от нее избавиться, чтобы жить дальше как жили раньше.
Но Бог хочет, чтобы в момент беды мы думали о другом – о Нем, об исправлении наших отношений с Ним, о возвращении к Нему. 
В момент беды нам нужно не бежать подальше и не «решать проблему», но молиться, взывать к Богу.
Почему? 
Потому что «это Он послал беду» (Ис. 31:2). А коль так, то все наши «решения проблемы» будут неудачными.
Пророк Исаия говорит, что все попытки Божьего народа «решить проблемы» самостоятельно или с опорой на соседей и наемников, закончатся провалом. Более того, они вызовут еще больший гнев Божий.
Оказывается, Бога раздражает не столько наш грех, сколько упорство в нем; не так наша неверность по отношению к Нему, как наши ложные надежды на чужих царей и богов. 
Когда Его люди «идут за помощью в Египет… уповают на число колесниц и всадников силу, а к Святому Богу Израиля не обращают взор, не спрашивают у Господа совета» (1), это вызывает боль и ярость.
А потому Господь будет карать «тех, кто пришел на помощь… и тех, кому они помогали», так что «погибнут и те и другие» (3).
Без Бога беда не уходит, лишь усугубляется. Наши попытки избавиться от проблем лишь добавляют новых бед. 
Потому что «это Он послал беду». И вовсе не для того, чтобы мы легко от нее избавились. Но для того, чтобы остановились на путях своих, задумались о причинах бед, взыскали Бога и обратились к Нему от своего нечестия. 
Если «это Он», то мы ничего не сможем сделать без Него, мы сами сделаем только хуже. Но если мы обращаемся к Нему, то все меняется в тот же момент – «сойдет вниз Господь Воинств, чтобы сразиться за Сион» (4).   
О чем мы думаем во время беды? Если думаем о «решении проблем», то все запутаем и осложним. Если думаем о Боге – то вместе с временной бедой решаем нашу вечную проблему, «отвергаем идолов» и «возвращаемся к Тому, которому так упорно противились» (6-7).
Слава Богу за наши беды, в которых мы можем слышать Его голос и получать Его помощь, которые останавливают нас на опасных путях и разворачивают в единственно верном направлении. 

Сила – в спокойствии и надежде

Сила – в спокойствии и надежде

Наше время вполне можно назвать временем «сладких речей и лживых видений». Пророк Исаия говорил, что люди среди всех бед и тревог будут просить от провидцев и прозорливцев именно этого: 
«Перестаньте провидеть!… нам не надо верных видений! Мы хотим от вас только сладких речей, лживых видений. Сверните с пути, от стези уклонитесь, не напоминайте нам больше про Святого Бога в Израиле!» (Ис. 30:10-11).
Люди не будут искать Бога, не захотят даже слышать о Нем.
Они решительно откажутся от правды и Божьего Слова, «понадеются на насилие и обман» (12).
Именно этот грех отвержения Божьего Слова станет причиной их гибели – «как осевшая кладка в высокой стене, в стене, что внезапно рухнет» (13).
Отвергнув Божье Слово и возненавидев правду, люди напрасно будут искать помощи у Египта. Но никто не сможет помочь народу, потерявшему веру.
Все богатства Иерусалима перетекут в Египет, но помощь фараона будет «ничтожной, никчемной» (7).
Вместо того, чтобы разговаривать с Богом и восстановить свой завет с Ним, «сыны непокорные» ведут переговоры с неверными и «заключают союзы, не внушенные Духом» (1).
Они не спрашивают Божьего совета, поэтому пожинают «позор» и «срам» (3).
В чем же спасение? Сам Бог указывает верное направление – не на Юг, не на Север, не на Восток, но прямо назад: «Ваше спасение – в том, чтобы вернуться и пребывать в покое. Ваша сила – в спокойствии и надежде» (15).
В поисках спасения не нужно суетиться и метаться. Нужно успокоиться и вернуться назад к Богу, Который тут же «ответит», «поможет», «накормит», «напоит», «перевяжет раны», «излечит увечья». 
Иногда самый верный путь – назад, к самому Началу. 

Не поклонимся

Не поклонимся
Мир предлагает много возможностей, но цена им слишком высока.
Рано или поздно от нас потребуют не просто отдачи в работе и лояльности к начальству, но и поклонения местным идолам и царям.
Так было с друзьями Даниила. Они получили высшие должности и немыслимое влияние в империи Вавилона. 
Они прилежно трудились и отдавали все силы царской службе. 
При этом они поклонялись Богу и только Богу. 
Даже в минуты смертельной опасности они отказались “служить” и “поклоняться”:

“Бог наш, Которому мы служим, силен спасти нас от печи, раскаленной огнем, и от руки твоей, царь, избавит. Если же и не будет того, то да будет известно тебе, царь, что мы богам твоим служить не будем и золотому истукану, которого ты поставил, не поклонимся” Даниил 3:17-18.

Сегодня наша очередь сказать миру, его истуканам и царям: не поклонимся и служить не будем.
Работать – будем. Терпеть – будем. Соблюдать законы – будем.
Но поклоняться – только Богу.
Кто-то угодит в печь, кто-то потеряет работу и статус. Но у нас выбора нет. Наши сердца заняты Богом и только Богом. Наши песни – только о Нем. Наши молитвы – только к Нему. Мы – Его слуги. И это дает нам силу сказать князьям и даже царям: не поклонимся. 
Сказать такое царям может только тот, кто вполне принадлежит Богу и поклоняется Ему в духе и истине. 
Ответим себе на вопрос: кто наш Бог, разве Он не Царь Царей? 
Разве Он не силен спасти нас от смерти? 
Разве Он не силен провести нас через смерть живыми и верными?
Способны ли мы так верить и так доверять? 
Дело ведь не в царях – их было и будет много. А идолов еще больше.
Здесь вопрос о нас, нашей вере и нашем Боге. 
Дерзнем ли так верить, чтобы идти за Богом в печь, чтобы жить и умирать – для Него и с Ним? Сможем ли пойти против большинства, против его идолов , против его рабского безумия? Сможем ли сохранить себя в массе?
Знаем ли мы настолько близко Единого и Живого Бога, что все идолы и цари перестают нас пугать и волновать?
В этом весь вызов. 

Не закрывая лица покрывалом

Не закрывая лица покрывалом

То, что мы так мало знаем о Боге и еще меньше знаем Бога, — наша ответственность и вина, слабость и грех.
Бог во Христе открылся нам во всей Своей полноте и доступности.
Он хочет, чтобы мы могли познавать Его больше и глубже, становясь подобными.
И потому все наши стеснения и оправдания, будто мы такие малые и недостойные, темные и убогие, — грех против Бога и Его щедрости.
Апостол Павел пишет, что в эпоху Нового Завета мы вступили в непреходящий свет. Сияние Воплощенного и Воскресшего Бога намного ярче, чем свет Закона.
Но почему же так мало людей видят это Сияние и живут в нем? 
Апостол пишет, что разум большинства ослеплен, что лица религиозных людей покрыты покрывалом, что даже лучшие из них не хотят видеть открытое и доступное. 
Бог открывает нам лучшее, Бог открывается Сам, но мы не спешим идти вперед, и упрямо держимся старого, детского, начального. 
Мы лишаем себя свободы видеть Бога лицом к лицу, свободы поклоняться Ему в духе и истине, свободы жить с избытком.
«Если даже преходящее сияет, то во много раз больше сияет непреходящее! 
И поскольку у нас есть такая надежда, мы говорим открыто и бесстрашно. 
И не как Моисей, который закрывал покрывалом лицо, чтобы сыны Израиля не увидели конца того, что идет к упразднению. 
Но и теперь разум их ослеплен. Ведь вплоть до нынешнего дня это покрывало при чтении текста Ветхого Договора остается неснятым, потому что удаляется оно только благодаря Христу. 
До сегодняшнего дня, когда читается Закон Моисея, это покрывало лежит на их сердцах. 
«Но всякий раз, когда человек обращается к Господу, покрывало убирается». 
Господь, о котором здесь говорится, это Дух, а где Дух Господа, там свобода. 
Мы же все, не закрывая лица покрывалом, видим, как в зеркале, сияние славы Господней и преображаемся, становясь Его подобием и сияя все более яркой славой. Это совершает Господь, а Он есть Дух» (2 Кор. 3:11-18).
Это настоящий вызов – снять покрывало и увидеть сияние славы Господней, чтобы преображаться и сиять вместе с Ним. Не прятаться в полумраке, не довольствоваться светом лучины. Но сиять все более яркой славой, познавая Господа как Духа, открывая свободу в Духе. 
Не закрывайте лица покрывалом!

Найти себя в Нем

Найти себя в Нем

Радостная весть, которую проповедовал Иисус и которой призваны делиться Его ученики, предельно проста. Она – о новой, настоящей и вечной жизни, которая подарена нам Богом.
И нет другого способа обрести эту жизнь, т.е. ожить, воскреснуть, начать жить по-настоящему, чем встретиться с воплощенным Богом, источником этой жизни. 
Если мы не встретились с Богом, мы жить даже не начинали.
Все приобретения и достижения лишь отдаляли нас от настоящей цели.
Без Бога нет человека. До встречи с Ним нас еще нет. Без Него и вне Его есть лишь ложное Я.
Об это хорошо говорит апостол Павел, поставивший целью лишь одно — «приобрести Христа и обрести себя в Нем». 
Его личное свидетельство – прекрасный пример того, как Бог обновляет нашу идентичность, оставляя позади все «внешнее» и наполняя нас Своей жизнью:
«Мы гордимся жизнью во Христе Иисусе, а не полагаемся на внешнее. Хотя я-то мог бы положиться на внешнее! Если кому-то кажется, что у него есть для этого основания, у меня таких оснований больше! Обрезанный на восьмой день, родом израильтянин, из племени Вениамина, чистокровный еврей; по отношению к Закону — фарисей, по рвению — гонитель Церкви, по праведности, достигаемой исполнением Закона, — человек безупречный. Но все то, в чем я раньше видел свое приобретение, я счел — из-за Христа — потерей. Более того, я вообще все считаю потерей, потому что нет ничего, что превзошло бы познание Иисуса Христа, моего Господа. Ради Него я потерял все — и это все для меня не дороже, чем мусор! — лишь бы приобрести Христа и обрести себя в Нем (Фил. 3-9 в переводе РБО «Радостная весть»).
Внешнее – это все, что определяло меня, «делало» меня мной.
Савл мог этим гордиться. Но Павел – нет. 
Мы видим, что в момент встречи с Богом он перестает видеть вещи так, как видел их раньше.
Теперь он видит, что все эти статусы и влияния были потерей времени и потерей себя.
Достигая того, что ценили люди, он терял себя, терял свой шанс начать настоящую жизнь.
Встретив Иисуса, он нашел себя. И все, что его теперь интересует, волнует, занимает, — познание Господа. 
Все остальное он выбросил, как выбрасывают мусор. Только Христос, а в Нем – все, все мое, весь я, все Его. 
История Савла-Павла – вызов всем нам, религиозным людям последнего времени. Что в нас от мира, религии, рода, статусов и влияний? А что – от Него? Начали ли мы приобретать Христа и обретать себя в Нем? Или продолжаем идти ложным путем самоутверждения, собирая мусор и растрачивая жизнь?

Как идти нехоженным путем?

Как идти нехоженным путем?
Нет ничего привлекательнее нехоженных дорог. Нет ничего страшнее дорог неизвестных. Там может быть все, что угодно. 
Все народы земли и большинство людей предпочитают жить на своем привычном месте. И только Божий народ идет в обещанную землю, доверяя Богу, что впереди — несравненно лучшее. За сорок лет скитаний уже многое было, но еще многое ждет впереди. Дорога никак не заканчивается. 
И вот впереди разлившийся широко Иордан. А за ним – народы сильные и злые, города высокие и укрепленные.  
В такой ситуации нельзя действовать по-римски: “Пришел, увидел, победил”. Здесь нужно действовать только по-еврейски, только в послушании Божьему Слову. 
И вот старосты передают народу приказ: 
«Как только вы увидите, что священники–левиты понесли ковчег договора с Господом, вашим Богом, — тут же ступайте за ними. (Но между вами и ковчегом должно быть расстояние в две тысячи локтей, ближе не подходите.) Так вы поймете, куда вам идти, — ведь раньше вы этим путем не ходили» (Иисуса Навина 3:3-4 в переводе РБО-2011).
В более привычном для нас Синодальном переводе о предстоящем пути говорится так: “вы не ходили сим путем ни вчера, ни третьего дня”.
Я помню, что раньше этот текст очень часто цитировали проповедники на свадьбах, когда наставляли жениха и невесту, готовя их к совершенно новой жизни, жизни вместе.  
Думаю, что этот текст можно применить к самым разным ситуациям нашей жизни, когда нас, как в той песне, “ждет дорога в неизвестный край”. 
Кстати, это была хорошая песня, которую мы пели довольно часто, настраивая себя на приключения, но еще больше – на доверие Богу во всех наших странствиях. 
Если ждет тебя дорога в неизвестный край, 
На прощанье у порога думы не гадай, 
Слово доброе послушай и совет прими: 
В этом мире гибнут души, 
ты свою храни, ты свою храни.
Если ждет тебя дорога в неизвестный край, 
Спутником себе тревогу ты не выбирай, 
С ней душе одна забота и тоска в пути — 
В звездном небе будто кто — то 
потушил огни, потушил огни. 
Если ждет тебя дорога в неизвестный край, 
Не суди упавших строго, лучше поднимай. 
Может статься, сам в бессильи где — то упадешь. 
Ослабеют сердца крылья, 
веру надорвешь, веру надорвешь. 
Жизнь кипит вокруг, как море, бьет тебя волной, 
И в твоем огромном горе ты для всех чужой. 
Помощь есть для всех у Бога, ты к Нему взывай, 
Если ждет тебя дорога 
в неизвестный край, в неизвестный край.
Жизнь – как широко разлившаяся река или целое море. Рано или поздно все наши человеческие маршруты упираются в эту стихию. Дальше идти нельзя, дальше – погибель. 
Но Бог может остановить течение и проложить путь через любую стихию.
Если мы верим в это, то нам нужно внимательнее слушать Его, чтобы пройти этим непростым путем целыми и невредимыми.
Какие же уроки мы можем извлечь из прочитанной библейской истории, чтобы преодолеть свои реки и страхи?
Во-первых, мы должны следовать за Господом, не спешить и не торопить Бога. Который заповедал нам строго определенный порядок:  
“Когда увидите ковчег завета Господа, Бога вашего, и священников левитов, несущих его, то и вы двиньтесь с места своего и идите за ним… чтобы знать вам путь, по которому идти; ибо вы не ходили сим путем ни вчера, ни третьего дня (3-4).
Не зная маршрута, мы должны послушно следовать за Тем, Кто знает путь. И здесь роль священников как предводителей и предстоятелей оказывается очень важной. Они должны идти впереди, являя собой пример веры и смелости. А народ должен следовать за ними, не нарушая порядка, не задавая лишних вопросов, не проявляя своеволия и самоуправства.
Во-вторых, к таком переходу нужно серьезно приготовиться. Иисус не форсирует Иордан с ходу. Он дает три дня на отдых и подготовку. И в конце говорит отдохнувшему народу: 
“Освятитесь, ибо завтра сотворит Господь среди вас чудеса” (5). 
Чудеса сотворит Бог, но мы к ним должны приготовиться – очиститься и освятиться, привести в порядок тело и душу, отношения с Богом и ближними. 
В-третьих, чтобы Бог сотворил чудеса, мы должны позволить Ему это сделать, мы должны довериться Ему не только в малом, но и в большом, великом. В случае с Иисусом требовалось принять столь великую роль, о котором он не смел даже мечтать.
“Тогда Господь сказал Иисусу: в сей день Я начну прославлять тебя пред очами всех сынов Израиля, дабы они узнали, что как Я был с Моисеем, так буду и с тобою” (7).
Не всем из нас суждено быть Моисеем и Иисусом Навиным, но каждый может и должен ожидать, что Бог будет с нами, как Он был с ними, что Его чудеса не исчерпались, что Его силы достаточно даже для таких слабых поколений, как наше, даже для таких темных времен, как наша эпоха.
Доверившись Божьему плану и приняв от Бога столь ответственную роль, Иисус должен был показать своему народу, что среди них есть Бог живой (10), способный и реку остановить, и врагов прогнать. 
Наш Бог – не просто Бог истории, не только Бог отцов и праотцов, но “Бог живой”, действующий сегодня и среди нас. 
Иисус верил не только Моисею и Богу Моисея. Он доверил свою жизнь “Богу живому”, а потому обрел свою особую роль в Божьему плане: 
“В тот день прославил Господь Иисуса пред очами всего Израиля, и стали бояться его, как боялись Моисея, во все дни жизни его” (4:14).
В-четвертых, вера в то, что Бог будет действовать снова и вести нас дальше, должна основываться на памяти о прошлых чудесах и милостях Божьих. Память о том, что Бог сделал, становится надежным основанием для будущего.
Это было с Моисеем, почему не не может быть с Иисусом? Раз это было с Иисусом, почему не может быть с нами?
Но такую память веры или верующую память нужно бережно хранить и поддерживать.
Сам Господь приказывает народу поставить памятник этому чудесному событию.   
“Когда весь народ перешел чрез Иордан, Господь сказал Иисусу: возьмите себе из народа двенадцать человек, по одному человеку из колена,  и дайте им повеление и скажите: возьмите себе отсюда, из средины Иордана, где стояли ноги священников неподвижно, двенадцать камней” (Иисуса Навина 4:1-3).
Камни должны были стать “знамением”. 
“Когда спросят вас в последующее время сыны ваши и скажут: «к чему у вас эти камни?», вы скажете им: «в память того, что вода Иордана разделилась пред ковчегом завета Господа; когда он переходил чрез Иордан, тогда вода Иордана разделилась»; таким образом, камни сии будут для сынов Израилевых памятником навек” (4:6-7). 
Каждый день мы стоим перед новыми реками и страхами, вызовами и преградами. Мы спрашиваем: что дальше? Разве есть жизнь по ту сторону этих страшных стихий?
Мы слышим Божьи слова: “Как Я был с Моисеем, так буду и с тобою».
Но продолжаем спрашивать: Господи, ведь это было в дни древние, а что сегодня; ведь это было с ними, с великими героями веры, а что теперь, а что с нами? 
Подобным образом спрашивали люди перед Иорданом: хорошо было с Моисеем, но теперь его с нами нет, а кто такой этот Иисус?
А Бог снова говорит: Я начну прославлять тебя пред очами всех сынов Израиля, дабы они узнали, что как Я был с Моисеем, так буду и с тобою…”. 
И задача нас – новых Иисусов – даже не в том, чтобы утвердить свою личную веру и свое лидерство, но явить всем людям живого Бога. “Из сего узнаете, что среди вас есть Бог живой”.
Наш живой и великий Бог продолжает действовать в новых поколениях. 
Его чудеса не закончились. Поэтому мы должны помнить о былых чудесах Божьих, бояться Бога во все дни и быть готовыми последовать дальше.
Будем же следовать за ковчегом, чтобы знать путь. 
Освятимся и приготовимся к чудесам.
Как служители Бога живого  пойдем впереди, пред народом, и будем стоять посреди Иордана, пока все не перейдут на сушу.
А потом, на другом берегу, не забудем о том, что было —  о чудесах и милостях, о силе и слава Божьей.
Будем собирать камни, будем помнить весь пройденный путь. Пусть наши камни и книги, свидетельства и примеры будут высоким и заметным памятником нашим детям, дальним и ближним соседям, да и нам самим, столь склонным забывать. 
“Скажем сынам нашим”, что история повторяется, что Бог продолжает Свои чудеса как во дни Моисея, как во дни Иисуса, так и в дни наши и ваши,   
“дабы все народы земли познали, что рука Господня сильна”, “и дабы вы боялись Господа, Бога вашего во все дни”.