Дякую Богові за вас!
Дякую Богові за вас!
Щоосені, коли достигають плоди землі, збирають урожай і наповнюють комори, ми віддаємо славу Богові за підсумки посівного сезону та святкуємо жнива. Бачачи добрі плоди на столі, ми радіємо й насолоджуємося ними. Але свято жнив — це не лише про дари землі. Воно наочно нагадує нам, що Господь різноманітно піклується про нас. І за все варто бути вдячними!
Але що таке ВСЕ? Це коротке слово легко перетворити на довгий список. І саме так потрібно робити. Про це ми співаємо в гімні:
«Милості Господні ти не забувай,
Всі їх разом поряд у душі складай!
Пам’ятай, як щедро Бог нас наділив,
І не забувай, що Він для нас зробив»
Окрім свята жнив, цей місяць присвячений подяці пастору за його служіння. Погодьтеся, ми нерідко забуваємо дякувати Богові за таке благословення, як добрий пастор, а іноді й не один! Якби не цей місяць, можливо, ми б і не згадали про це. На жаль!
Церква завжди повинна дякувати Господу за вірних і добрих служителів. Але й служителі мають дякувати Богові за церкву: виявляти увагу й турботу, спонукати віруючих до святості та добрих справ, зміцнювати стосунки й співпрацю заради Євангелія.
Хочу звернути вашу увагу на те, як апостол Павло дякував Богові. Пам’ятаєте, як часто на початку його послань звучить слово «дякую»? До речі, грецькою це слово звучить знайомо навіть тим, хто не знає давніх мов: евхарісто. Звідси й слово «Євхаристія» — подяка, пов’язана зі звершенням Господньої Вечері.
І за що ж апостол дякував? «За вас»!
Апостол Павло відчував відповідальність за багатьох людей, а його служіння справді мало глобальний масштаб! І все ж він знаходив для кожної помісної церкви особливі слова привітання та подяки.
Погляньмо, як саме Павло дякував Богові за віруючих і які особливості можна побачити в його посланнях до чотирьох християнських громад.
- Подяка за церкву в Римі: за поширення віри та взаємне підбадьорення у вірі
«Звертаюсь я до всіх вас, хто живе в Римі, кого Бог любить і покликав бути святим народом Божим. Благодать і мир вам від Бога, Отця нашого, і від Господа Ісуса Христа!
Насамперед, я дякую моєму Богу через Ісуса Христа за вас усіх, бо люди всього світу говорять про вашу віру. Богу я служу всім своїм серцем і несу людям Добру Звістку про Його Сина. Бог — свідок мені в тому, що я постійно пам’ятаю вас. У своїх молитвах я завжди прошу Бога, щоб Він дозволив мені прийти до вас. Бо прагну я вас побачити, щоб розділити з вами той духовний дар, що надасть вам сили. Я маю на увазі те, що коли ми будемо разом, то зможемо підбадьорити одне одного через нашу віру: ви допоможете мені, а я допоможу вам» (Рим. 1:7-12 UMT).
Апостол радіє тому, що віра християн, які живуть у Римі, стає відомою всім мешканцям імперії. Він молиться й шукає можливості відвідати цю громаду, щоб зміцнити її у вірі, але також і самому підбадьоритися їхньою вірою та добрим прикладом.
Як добре, що ми можемо служити одне одному, взаємно підбадьорюючи та зміцнюючи церкви в різних регіонах!
Дякуйте Богові за інші церкви, моліться за них, відвідуйте їх, допомагайте їм, діліться з ними — адже ми є частиною глобальної церковної родини!
- Подяка за церкву в Коринті: за благодать і багатство пізнання у Христі Ісусі
«До церкви Божої, що в Коринті, до людей відданих Богу в Христі Ісусі, яких Бог покликав бути святими, а також до всіх тих, хто повсюди молиться в ім’я Господа нашого Ісуса Христа, Господа їхнього і нашого. Благодать і мир вам від Бога, Отця нашого і від Господа Ісуса Христа. Я завжди дякую моєму Богу за вас, за Божу благодать, що дана вам в Христі Ісусі. Бо в Ньому ви збагатилися всім: і словом, і знанням» (1 Кор. 1:2–5).
Тут апостол дякує Богові за багатство благодаті, яка збагачує віруючих усяким словом, пізнанням і даром. Апостольське свідчення утвердилося серед них — його було прийнято з усією серйозністю та повнотою, — і тому коринтяни не мали нестачі в жодному дарі.
Але все це багатство можна втратити через суперечки, розділення, гордість і гріх. Тому, радіючи їхньому багатству пізнання та духовним дарам, апостол водночас переживає за те, щоб віруючі зберегли отримане й правильно ним розпоряджалися, залишаючись у правді до останнього дня.
Церква в Коринті була багатою не сама по собі, а тому, що Господь був щедрим до неї.
Дякуйте Богові за пізнання Його та за Його дари, поширюйте знання про Нього, хвалитеся Господом — і тільки Господом!
- Подяка за церкву в Ефесі: за нову ідентичність — покликання, спадщину та могутність у Христі
«До людей Божих в Ефесі віруючих в Ісуса Христа. Благодать і мир вам від Бога, Отця нашого, і від Господа нашого Ісуса Христа…
В Ньому і вас було позначено печаттю обіцяного Духа Святого, коли ви почули слово правди, Добру Звістку про спасіння й повірили в Христа. І зроблено це згідно з обітницею Божою. Дух Святий є запорукою нашої спадщини, аж поки Бог не дасть звільнення нам, тобто тим, хто належить Йому. І ми вознесемо хвалу Його славі.
Відтоді, як я почув про вашу віру в Господа Ісуса і про вашу любов до всіх людей Божих, я не перестаю дякувати Богові за вас, згадуючи вас у своїх молитвах. Я молюся, щоб Бог Господа нашого Ісуса Христа, славний Отець, дарував вам мудре серце й відкритість до Його одкровення, щоб ви могли пізнати Його. Я молюся, щоб ваші серця відкрилися для сприйняття світла, і ви зрозуміли, що є надія, до якої Він закликає вас; яка багата й прекрасна спадщина, котру Бог її дарує святим людям Своїм; щоб ви збагнули, яка незрівнянно могутня влада Його для нас» (Еф. 1:1–2, 13–19).
Апостол дякує Богові за громаду в Ефесі, яка яскраво вирізнялася на тлі й без того насиченого життя найбільшого портового міста Малої Азії. У місті хвалилися товарами та прибутками, а церква хвалилася Христом і тим, що отримала «у Христі».
Про її віру та любов говорили далеко за межами регіону. Але апостол зосереджує увагу на новій ідентичності віруючих. Ми маємо все необхідне й навіть більше — потрібно лише прозріти й побачити надію покликання, багатство спадщини та велич могутності Христа в нас.
Дякуйте Господу за наш статус «у Христі» та нагадуйте іншим віруючим про переваги нашого нового становища!
- Подяка за церкву у Филипах: за участь у благовісті
«Божим людям в Ісусі Христі, які живуть у Филипах разом зі старійшинами і особливими слугами вашими. Благодать і мир вам від Бога, Отця нашого Господа Ісуса Христа.
Щоразу дякую я своєму Богові, згадуючи про вас. Кожна моя молитва за всіх вас сповнена радості. Адже ви допомагали мені проповідувати Добру Звістку від найпершого дня й донині. Я певний у тому, що Господь, Який розпочав благодійну справу серед вас, продовжуватиме її аж до того дня, коли Христос прийде знову й завершить її.
Мені так і належить думати про вас, бо ви дуже близькі серцю моєму. І не лише у в’язниці, а й коли я захищаю й непохитно утверджую Добру Звістку, ви завжди були спільниками моїми у милості Божій» (Фил. 1:1–7).
Апостол дякує Богові за церкву у Филипах, відзначаючи активну участь місцевих віруючих у благовісті, зокрема їхню фінансову підтримку. Церква не була багатою, але жертовно підтримувала апостольське служіння, особливо в умовах бідності, переслідувань та ув’язнення. Павло відзначає вірність, відданість і постійність місцевих віруючих та називає їх своїми співучасниками в благовісті.
Дякуйте Господу за партнерів у служінні, благословляйте їх і підтримуйте так, щоб ваша співпраця приносила взаємну користь і сприяла поширенню Євангелія навіть серед труднощів!
***
Отже, подяка Богові за церкву в усьому її розмаїтті — це взаємне підбадьорення у вірі; збагачення пізнанням; молитва про відкриття та просвітлення щодо нашого становища у Христі; партнерство в благовісті.
Перевірмо себе.
Як часто ми дякуємо Богові за наших братів і сестер у Христі?
Якої шкоди Церкві та Божій справі ми завдаємо, коли живемо в ізоляції, без належних стосунків і вдячності до наших братів і сестер по всьому світу?
Чого ми позбавляємо себе, коли не виявляємо належної вдячності Богові за наших братів і сестер у вірі?
Не забувайте дякувати Богові за своїх рідних і близьких у вірі — заради їхньої підтримки, нашого духовного зростання, спільного блага та успіху Євангелія!
Скажіть, напишіть, повідомте всім доступним вам братам і сестрам у Христі: «Дякую Богові за вас!»
